розміри, постановив я уладити собі прогулку в його повіт, щоб на собі особисто досвідчити благодати його адміністративної здібности. Надто я міг повеличатися, що був старим шкільним товаришем пана старости, і це додавало мені надії, що неохибно від нього самого і від його підвладних дізнаюся не одної цінної речі для прояснення внутрішньої політики.
Наразі я заїхав у відлюдне, належне до того повіту гірське село, де, як то у нас кажуть, медвідь рогачку замикає, а світ дошками забитий, і почав собі помаленьку студіювати відносини. Та ледве минуло два дні, коли в селі появився шандар, простісінько примаршерував до моєї хати і гостро запитав мене, чи маю пас? Я відповів, що я, Богу дякувати, не з-за границі і показав йому різні свої папери, якими ідентичність моєї особи вилеґітимована достаточно. Але для старого «ока закона» цього всього було замало і він візвав мене зараз забиратися з ним до М., столиці і резиденції пана старости. Це була досить далека і тяжка дорога, більше як 20 кілометрів, горами, лісами і дебрами. Справедливо побоюючись, що в тих відлюдних пустелях у мене несумнівно є шайка уоружених спільників, які захочуть відбити мене з рук справедливости, прикрасив шандар мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями, і так пристроєний вибрався я в добрій обезпеці в дорогу, «день перед мною, а ніч за мною». Я ж мав намір подорожувати для студій, то й оця оригінальна піша
