його рухом витріщені й розширені з голоду очі дітей і жінки. Ось він найшов на полиці довгий ніж-колодач, найшов під прилавком камінь і мовчки почав гострити ніж, встромивши його гострий кінець в варцаб[1] вікна й час від часу плюючи на камінь.
— Czlowiecze, a ty co chcesz robić?[2] — скрикнула з невимовним жахом мати.
— Milcz, babo![3] — гримнув отець таким страшним голосом, що вона і діти затремтіли й дух в собі заперли. Йонтек на печі тихо-тихо стогнав.
— No, dawaj go tutaj![4] — грізно повернувся батько до матері, нагостривши ножа. Не кажучи й слова, мати, мов колода, скотилася з припічка й кинулась йому в ноги.
— Bój się boga, co chcesz robić?[5] — тільки всього могла простогнати вона.
— Głupia jesteś, — відказав їй батько. — Przeciesz wun і tak zyć nie będzie![6]
І, не розмовляючи більше, батько поліз на піч. Верескнули в напівсвідомій смертельній тривозі молодші хлопці й кинулись в найдальший кут. Тільки Йонтек лежав на місці й спокійно, мов пташина, напівпогаслими очима глядів на батька.
— Chodź tu, Jontek![7] — сказав батько і взяв його обома руками попід пахи.
