як би так зробити, щоб молоді роки, поки ще являться у нас, повчилися трохи розуму у старих? Еге, якби то знати, де ті старі діваються! Думав було йти до Андрія Івановича Дідицького та розпитати його дещо ближче про «море вікових времен», а далі роздумав. Адже й сам Андрій Іванович не знає цього докладно, або знає стільки ж, як про того Мелхиседека, що був взірцем священства для батька Михайла Качковського![1][2] Краще розпитати у якої старої баби, що зуби з'їла. Отак думаючи, я був уже на бернардинській площі, де здовж вулиці тяглися ряди прилавків із овочами.
— Може ви, бабусю, знаєте, де діваються старі роки? — запитав я у найстаршої перекупки, купуючи у неї за два крейцері яблук.
— Знаю, синочку, все знаю. Із старих років робляться добрі давні часи, знаєш, ті славні часи, коли то ще баба дівкою була.
— Ну, алеж бо говорять, що вони кудись тонуть, бабусю?
— Так, синочку, тоне все лихо, все
- ↑ Мих. Качковський — залишив після своєї смерти значний грошовий фонд на москвофільські цілі, чим єдино і славився. За життя мало чим помітний, опікувався частиною москвофільської молоді. З залишених ним фондів основано «Товариство імена Качковського». Дідицький написав біографію Качковського, а так як матеріялу до біографії цього невеличкого діяча було небагато, то прийшлось писати багато дрібниць і нісенітниць, щоб хоч цим заповнити убоге на факти життя Качковського.
- ↑ В першім томі біографії М. Качковського, написаної Б. Дідицьким, батько Качковського названий «ієрей по чину Мелхиседекову». (Ів. Франко).
