Хома з серцем. — Ні, дякую красненько. Це не для мене.
— Ну, певне, посада гімназіяльного вчителя, звісно, не велика малина. Але хто ж тебе силував іти на ґерманістику? Переписуйся на права! Будеш адвокатом, будеш боронити селян, організовувати робітників, будеш незалежним.
— Брехунцем! — не менше злобно втрутив Хома з серцем.
— Чого ж брехунцем? Це ж уже від тебе самого залежатиме.
— Всяке становище в суспільності накладає пута на душу, на волю, на язик, а я хочу бути свобідним, — заявив гаряче Хома з серцем.
— А при тім, — тягнув далі Хома без серця, не звертаючи уваги на його заяву, — правничі студії дали б тобі трохи більше зрозуміння суспільних відносин, трохи більше критичности.
— Втовкмачили б мені в голову трохи більше конвенціональних брехень та буржуазних софізмів! — скрикнув з обуренням Хома з серцем.
— Вибачай, — відповів Хома без серця, — але я мушу висловити тобі свій жаль, що ти з таким запалом і такою певністю торочиш отій безкритичній масі такі дурниці. Це не свідчить корисно про стан твойого розумового підковання.
— Дурниці! — скрикнув, аж немов переполоханий, Хома з серцем. — Чоловіче, вкуси себе за язик! Ти сказав хулу. Це ж ідеї найбільших геніїв людства, Маркса і Енгельса! Це ж евангеліє новочасної людскости!
