— Ну що, ґратулювати тобі твоєї блискучої промови? — мовив Хома без серця, всміхаючися іронічно і простягаючи приятелеві руку.
— Говориш «ґратулювати,» а думаєш щось інше, — мовив Хома з серцем, бачучи його іронічний усміх.
— Ти вгадав, — мовив Хома без серця. — Я думав власне про те, що твій професор ґерманістики допитувався вчора, коли принесеш на семінар свою працю про «Короля Ротера,» на яку він жде оце вже півроку.
Хома з серцем махнув рукою.
— Король Ротер! Ну, скажи сам, що кого в світі обходить нині «Король Ротер» і яка кому користь із того, що я сидітиму в цюпі та бабратиму руки в тій мертвеччині? Сам бачиш, яка нині пора!
— Значить, вішаєш свою ґерманістику на кілку?
— Ну, та й далась тобі ця ґерманістика! Хай вона сказиться без мене! А ти скажи мені, що думаєш про сьогоднішні збори? Який матеріял! Яке поле до ділання, га!?
— Чекай, чекай, — мовив Хома без серця, — прийдем і до того. Але поперед усього дозволь сказати собі, що на мою думку це ще не логіка задля того «матеріялу» і задля того «поля» покидати ті університетські студії, які могли б дати тобі, коли вже не щось інше, то бодай таке-яке самостійне утримання.
— Посаду! Ярмо на шию і намордник на уста! — з нетаєною ненавистю скрикнув
