Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/84

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Хіба тільки крізь сон часом промурмоче, та й то на жалібну ноту, першу стрічку пісеньки:

Де єсть руська вітчина?

Дальші стрічки він забув, хоч у лоб йому стріль.

1890