Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/86

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

коли вона їм остогидла гірше хріну, і вони сказали до царя Лева:

— Найясніший монархо, скасуй ти оту собачу конституцію! Коли рівноправність, то нехай уже буде рівноправність. Ти — цар, і всі ми хочемо бути під твоєю рукою. Ти у нас один: їж кого хочеш, дери кого хочеш, твоя воля. Але коли кожний із твоїх губернаторів схоче мати таке саме право і скаже, що й він рівноправний, що й він „szlachcic na zagrodzie, rowny wojewodzie“[1], то нам, дрібноті — Вівцям, Курям та Зайцям, попросту дихати не можна. Таке приходить, що або гинь, або смерть твоя!

Послухав цар Лев тої мови, а що сам був ситий і добродушний, то й каже:

— Що ж, мої вірні піддані, правда ваша! Сам бачу, що вам ні в кут, ні в двері, коли кожний Вовк і кожний Шуліка схоче над вами збиткуватися. Буде, дітоньки, по вашому. Теперішню конституцію скасую, коли вам допекла, і видам нову таку, що всі ви будете рівні перед правом, а право… то тільки я один. Я один, дітоньки, буду мати до вас право, а решта всі нехай сидять тихо і смирно, і нехай у цілім царстві буде Божий супокій! Ніхто не сміє інших нападати, ані мордувати, ані кривдити, а хто би поважився на таке злодійство, то ви тільки спішіть до мене зі скаргою, а я покараю злодія по всій строгості права!

Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя, і

  1. Шляхтич у своїй хаті, рівний воєводі.