вільно те, що тут прописано, а я за те ручу вам, що в цілім краю по віки вічні панувати буде Божий супокій.
Слуги роздали всім звірячим послам друкований рахунок. Заглянули посли в той рахунок, і аж мороз пішов у кожного поза плечима. Але що вже було робити! Бодай чоловік має чорне на білім, що, коли і кому має дати, і знає, що більше від нього не зажадають.
— Секретарю, — сказав Лев, — відчитай бюджет, може хто схоче в тій справі голос забрати!
Тоді піднявся один старенький Осел і сказав:
— Вношу, щоби увільнити пана секретаря від читання. Всі ми прочитали той бюджет і знаємо відразу, що без бюджету не можна. Всі ми віримо свойому цареві і готові для нього на все. Для того вношу щоби рада ухвалила цей бюджет без дискусії, відразу. Хто є за тим, нехай встане з місця.
Всі встали. Бюджет був принятий. Від того часу в звірячім царстві запанував правдивий Божий супокій.
1897 р.
