Цю сторінку схвалено
НА РОБОТІ.
I.
При корбі.
Угу, що то такого? Тількій час до Борислава ходжу, і ще ніколи в яму не лазив! Все лише корбою крути, глину тягай, або вітер в яму млинкуй! Та й що мені за заплата за таке діло! Вісім шісток[1] денно! І жий же з того, або здихай, або що хоч роби, — панові ані дуду!
А вно[2] он Матій у ямі робить, — у штольні… Ну, правда, — каже, — сопух там, задуха, таке… Ба, бабин синок! А скільки він бере! Півтора срібного на день! Не жаль, бігме, не жаль. А я ж то що таке? Хіба не хлопець? Що мені хибує? Боятися не бою, хоть до чорта в зуби, то піду! А сопух там. Ну, чень[3] витримаю. А не мож буде, біс бери, то і вилізу. А стрібувати[4] все треба. Бо і що ж би то було? Вісім неділь до Борислава ходив, — а в яму і раз не лазив!
