Мендель, та побачивши, до чого йде, аж посинів од злости.
— Що ви тут хочете копати? — запитав Яця напівласкавим, напівгрізним тоном.
— Авжеж хочу, — сказав Яць.
— А хто вам дозволив?
— Сам собі на своїм ґрунті дозволяю.
— Але я вам забороняю, я! — крикнув Мендель, не здужаючи вже довше гамуватися й майже не тямлючи, що говорить.
— Ану спробуй! — відказав Яць.
Мендель прискочив до нього й хотів вирвати йому з рук рискаль, але Яць пхнув його в груди так сильно, що Мендель, як довгий, перевернувся горілиць на землю. Голосним сміхом привітали всі присутні той забавний початок історії, але Мендель, не встаючи з землі, почав кричати щосили, немов би його різали. Купи спекулянтів збіглися на той крик, і хто знає, чи не перепало б Яцеві зараз при початку роботи на горіхи, коли б хлопи за нього не вступилися. Та проте крик і галас ішов довше, як годину. Мендель побіг на скаргу до уряду громадського, але очевидно нічого там не скористав, бо швидко назад прилетів. Між спекулянтами почались бурливі наради, але Яць не звертав на них ніякої вже уваги і взявся до своєї роботи. Недоварений поглядав з боку на ту веремію; Менделева злість і завзятість нічого доброго не віщувала.
— Е, то небезпечний інтерес! — сказав він, махнувши рукою, й навіть не привітавшися з Яцем, пішов назад додому.
