— Біг заплатить вам! Біг заплатить! — шепотів Яць, хлипаючи, як мала дитина. — Я спокійний, о зовсім спокійний… Лиш сили якось не маю. Сон мене клонить.
— Засніть, засніть, то вам ліпше буде. А то, Боже мій, виглядаєте як з хреста зняті. — І завела Яця на постіль: околот соломи покритий грубою веретою. Безсильно, мов п'яний, упав Яць на постіль і зараз заснув глибоким сном. Шваґрова навіть подумала зразу, чи він не п'яний, але наблизившися до його лиця, зовсім не почула горілчаного духу.
— Бідолаха! — зітхнула — так до нього та проклята кип'ячка приступила, що вже далі й дихати не зможе. Боже милосерний, заступи його від якого нещастя! Краще мого поганина наверни де на зламану голову, ніж оцю добру душу!
Сон Яців був довгий, але неспокійний. Кілька разів вночі схапувався, надслухував, кричав крізь сон: „є! є!“ — і знов безсильно падав на постіль і засипляв.
Та все таки на другий день устав трохи покріплений і з новою енергією допомагав шваґровій пакувати й переносити нужденні останки пожитку й харчів до своєї хати. Щось тягло його до ями. Спішив підбігцем, поки не наблизилися до його обійстя, а там і зовсім усе покинув серед дороги й побіг заглянути до ями, чи за ніч не наплило кип'ячки. По довгій хвилі вернувсь сумний.
— Пусто, нема нічого! Але знаю, що швидко, швидко буде. Мусить бути! Хіба б.... хіба би Бога над нами не було!
