лянським парубоцтвом батьківського села.
Старий пан дуже не рад був тій синовій політиці — раз тому, що вона дещо трохи коштувала, а подруге тому, що була небезпечна. Гостини польських емісарів у його домі наробили йому багато неприємности, хоч власті й не знали про все, що було направду. Комісар Курцвайль завзятий ворог шляхти, кілька разів нагрожувався арештувати його сина, скоро тільки щось найменше покажеться на нього. А найгірше те, що сам батько вважав синові погляди хибними, для шляхти небезпечними, згубними, комуністичними. Між батьком і сином бували часті суперечки, особливо від того часу, коли Нікодим почав збирати сільських парубків і голосити їм свою науку. Батько сердився, вговорював сина, вияснював йому, що він підкладає підпал під власну хату, та син не слухав, а ще жадав від батька, щоб цей поводився з селянами лагідно, скасував буки, зменшував данини, — мало, що не жадав цілковитого даровання панщини.
— Здурів хлопець! Чисто здурів — повторяв заклопотаний батько. — Одинокий спосіб, оженити його з якою енергійною та господарною шляхтянкою, яка-би порядно взяла його в руки.
Та такої пари для його Димця наразі не було видно, а «політика» не давала самому паничеві думати про женитьбу.
Оце власне старий пан, ходячи по покою, думав про те, що йому почати з сином, і перебирав у голові всіх знайо-
