вгору вузенька Цитадельна вулиця, зчинився крик:
— Lapaj go! Trzymaj! Bij szelmę! Lapaj! Lapaj[1]!
Всіх очі обернулися в той бік, відки йшов крик. Ті, що стояли на краю юрби, могли бачити, як якийсь високий, уже шпаковатий чоловік, в куцім чорнім убранню і білім циліндрі, зігнувшися в дві погибелі, силкувався вирватися з рук цілої купи вуличних лобурів, підростків та термінаторів, що, почіплявшися за його сурдут, за руки та ноги, мотлошилися довкола нього і кричали що сили:
— Trzymać go! Nie puścić go! To szelma! Szpieg[2]!
— Хто це такий? Хто це? — запитав один панок, підбігаючи до цеї незвичайної групи.
— То Курцвайль! Курцвайль! — закричали вуличники.
— А, Курцвайль! Бувший комісар! — крикнув панок і, не думаючи довго, заїхав придержаного по пиці так, що йому злетів циліндер.
Його приклад був як зараза. Вся юрба кинулася бігти на те місце.
— Курцвайль! Курцвайль! Собака! Шпіон! А бийте його! Рвіть! На шматки його!
— Панове! Панове! — пищав, присідаючи до землі заатакований з усіх боків бувший комісар. Та панок, що перший збив йому циліндер з голови, вже хопив його за довгі бакенбарди обома руками і, шарпнувши щосили, підтягнув догори.
