комісарської фізіономії таки лишилася в паничевих руках.
Офіцер підійшов до Нікодима.
— Herr, Sie sind verhaftet. Folgen Sie mir auf die Hauptwache[1].
Курцвайль підбіг до офіцера й почав притишеним голосом говорити йому щось по-німецькому. Офіцер відвернувся.
— Schon gut! Folgen Sie mir auch[2].
Та Нікодим уже отямився і запротестував.
— Арештуєте мене? — кричав він. — Яким правом?
— Ви робили галабурду на вулиці, — спокійно відповів офіцер.
— Не я, але оцей поганець!
— Schon gut![3] Там побачимо.
— Ні, не побачимо! Не діждете бачити мене там.
— Herr![4] — скрикнув офіцер. Та в тій хвилі надійшов відділ гвардії народової. Комендант відділу салютував перед офіцером, а цей був рад позбутися клопоту і віддав йому Нікодима і Курцвайля для дальшого урядовання. Військо пішло в один бік, а гвардія з обома арештантами в другий. Їх завели до ратуша. Розуміється, що Нікодима, свойого чоловіка, зараз пустили на волю, а з Курцвайлем списали протокол і по добрій годині, коли дощ лив, як з відра, його випустили. Не обійшлося й без того,
