Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/512

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

зачне говорити про Христові муки і вияснювати всі стації[1], то коло каплиць тисячі народу тиснуться і слухають його, а не одні то й плачуть і на тарілку гроші кидають, не згірше, як під час казання кс. Капуцина. Зрештою чоловік предобродушний і преглухий і вночі має дуже добрий сон: аби компанія зібралася на кватиру, зараз повечеряємо, Вінцентій почислить свої овечки, проведе голосно молитви, відспіваємо всі „Serdeczna Matko“, та й пан Вінцентій каже:

— Ну, діти, а тепер спати в Божий час!

Та й тут уже скінчилася його денна праця; запхається у свій кут у мущинськім переділі та й за мінутку вже везе кукурудзу так, що аж буда трясеться. Ну, а молодь тоді — знаєш, не треба тобі й казати.

У нас, у жіночому переділі вибрали ми старшою паню Гжехоткову з Янівського. Близька сусідка твоєї мами, мусиш знати її ліпше від мене. От іще балакуча бабище! А обмівниця! На кожного знайде що сказати, кожному приліпить латку. Досить їй раз глянути на чоловіка, вже вона знає його цілого наскрізь, і ніколи не знайде в нім нічого доброго, лише все саму погань. Вже я від неї наслухалася за час цеї подорожі всяких історій про всіх наших знайомих — Господи! Гостри собі, небого, апетит відтепер. Як верну,

  1. Стації — місця, де зупинявся Христос, коли йшов на Голгофу.