тільки міг, бо як рознеслася чутка, що рано вже дуже багато вирізали, то можеш собі подумати, що там робилося: комісари і уніятські попи з манастиря аж патинки погубили, а львівські панни в сорочках блукали по лісах. Військо потім хвалилося, що коли б не ми, то тут би всіх вирізали поляки, — а це для того, щоби ще більшу ненависть зробити між народом].
Автор цього листа підписаний «Adam» — прізвища я не міг довідатися, очевидно це той сам Адам, який у нарисі Иосифа Якубовича «Światło і cienie» оповідає про свою «Obronę dworu і miasteczka Birczy w ziemi sanockiej r. 1846» (див. Album Lwowskie, wydane przez Henryka Nowakowkiego, Lwów 1862, cmop. 201–203)[1]. Значить, цей п. Адам потроху історична фігура, хоча теперішні польські історики того часу, як Осташевський-Баранський та Шнір-Пепловський цей епізод поминають мовчанкою.
Далеко виднішою фігурою був один із героїв другого оповідання, поміщеного в оцій книжці, Нікодим Пшестшельський. Історики польської конспірації 1846 р. подають, що він разом із своїм братом Вікентієм був організатором революційного руху в турецькім повіті. Вони оба, як твердить Шнір-Пепловський (Z przeszłości Galicyi 1772 — 1862, tom II., Lwów 1894, стор. 172–173), «разом з Альбертом Стшелєцьким удержували тісні зносини
- ↑ Світло й тіні. Оборона панського маєтку й місточка Бірчи в сяноцькій землі р. 1846. (див. Альбом Львівський, виданий Генріхом Новаковським. Львів 1862 р.).
