з повстанцями в Сяніцькім, але ревізія, доконана д. 22 лютого через комісію, прислану з Самбора разом із сильною військовою асистенцією, перешкодила виконанню їх намірів». Трохи більше деталів подає Осташевський-Баранський (Krwawy rok, opowiadanie historyczne, Złoczów, стор.166–167), хоча наплів дурниць, роблячи організаторами турецького повіту Льва Мазуркевича, емігранта, та Юліяна Госляра, що в сам день різні тількищо прибув із Угорщини до Гачова і там був арештований мазурами (пор. Schnür-Pepłowski, Z dziejów Galicyi, t. II, стор. 164). Осташевський-Баранський подає, невідомо на якій підставі (бо похвальним польським звичаєм оба ті пани не цитують своїх джерел), що Нікодим і Вінкентій Пшестшельський були державцями Турки, що обік них агітував ще третій Пшестшельський Альберт, властитель дібр Комарники (Шнір-Пепловський, як ми бачили, знає про Альберта Стшелєцького, а не Пшестшельського), і пише, що відділ у Турції був «wcale liczny»[1], але в передодень вибуху хтось зрадив конспіраторів. Довідавшися, що староста Гіцґерн уже перед тим вислав сильний відділ війська до Турки (значить, плян мусів бути вже перед тим зраджений!), мусіли занехати свій намір. І справді прибув сильний відділ війська під проводом протоколіста Костгайма, який протягом чотирьох днів переводив ревізії. Рівночасно коштом заряду дібр камеральних[2] утворено
