мені, крім того пересилали мені через тих післанців відомості про змагання і кроки, які зробила власть, щоби мене вислідити, а передовсім донесли мені, що Чачковський, завідуючий державними маєтками Ломна, в містечку Лютовиськах під час базарів і ярмарків оголошував і обіцював двісті золотих нагороди за моє вислідження, і рівночасно прислали мені запевнення, що ніякі обіцянки не зможуть примусити їх видати мене; що мене будуть боронити перед кожним з нараженням себе.
Додержали вірно цю обіцянку; бо коли власті напали на шлях, що ховаюся в лісах Саноцьких гір і вислали комісарів повітового і пограничної охорони з відділом війська, щоби при помочі кільканадцяти громад пройти дооколишні села і згадані ліси, переглянути всі шляхи, перетрусити, то коли черга трусу прийшла на назване село Ступосяни й почався трус на дворі і помешканні пані Лещинської, тоді війт Гнат Майнус, що доглядав орачів в полі, побачивши цей трус, забрав від плуга селянина Федя Турківа, післав його до мене в ліс з дорученням, щоби повідомив мене про трус, що мене шукає, і сховав в глибині лісів, в проваллях; а орачам, що були в полі, свідкам цього доручення, наказав строго мовчати. Комісія перетрусила дім і ціле село, і не знайшовши мене, арештувала Гриця Дзюрика, якого мабуть видав якийсь невідомий викажчик; і щоби примусити його видати мене, публічно перед корчмою в присутності громади казала капралові дати йому 52 киї; але
