самого Бема «моральної» диктатури над цілим краєм. Хоча ж Вибрановський не пішов за його пляном, то все таки Бем не переставав агітувати за ним; від пок. Івана Борисікевича чув я, що він день-у-день пересиджував на святоюрській горі, рисуючи плани Львова для стратегічних цілей. У вересні, як каже Шнір-Пепловський, він знову подав Вибрановському плян реорганізації гвардії народової, при помочі якої надіявся з добрим успіхом «rozwinąć sztandar powstania»[1]. Рівночасно він оголосив друком якусь політичну відозву, що звернула на нього увагу власти і зробила йому неможливим дальший побут у Львові. Цеї відозви мені не доводилося бачити; польські історики, яким хочеться представити львівський рух 1848 р. зовсім невинним і легально-патріотичним, також не цитують її.
Найбільше свободи я позволив собі з Курцвайльом, зідентифікувавши його з комісарем, що 1846 р. робив трус у Ступосяні. Дійсний історичний Курцвайль був львівський швець і цехмістер, Чех родом, якого підозрівали за шпіонство. Д. 2 липня його арештувала гвардія народова разом із урядником магістрату Штроплем буцім то за підбурювання вояків проти гвардії. Його держали пару день в арешті, потім передали судові, який одначе випустив його на волю. Цитована в оповіданню співанка про Штропля і Курцвайля (див. Kurjer Lwowski 1848, ч. 6, стр. 24). В тій самій газетці ч. 7, стр. 37, по-
- ↑ Розвинути прапор повстання.
