із твердого заліза — насилля, а другий паралельний із ним, виплетений із м'якої павутини — конвенціональної брехні. Один в'яже тіло, другий душу, а оба з одною метою — опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вільний витвір природи — людську одиницю.
Живе, реально живе, працює, думає, терпить і бореться, паде й тріюмфує тільки одиниця. І моя скромна одиниця доходить до того, щоб тріюмфувати по многих і болючих упадках. Тріюмфувати не шумно, со тимпани і органи, щоб шарпати слухи ворогів і будити зависть завидющих. Це тріюмф дикунів, негідний освіченого чоловіка. Мій тріюмф тихий і ясний, як погідний літній вечір. Мій тріумф не має ворогів і не будить нічиєї зависти. Та він правдивий, глибокий і тривкий. Він не моментальний, не вислід шаленої боротьби і зусилля. Це моє щоденне життя, але піднесене до другого ступня, осяяне подвійним сонцем, напоєне красою й гармонією.
Я витворив собі оте життя, як нездобуту твердиню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на ввесь світ, та яка проте не стоїть нікому на заваді, не дразнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги. Ця твердиня побудована в моїй душі.
Світові бурі, потреби, пристрасти мов щось далеке і постороннє шумлять наді мною, не доходячи до моєї твердині. Я даю тому зверхньому світові свою данину, посвячую йому частину свого життя в
