правдивого ладу в тих купах свистків, пожовклих та пом'ятих паперів, до виказання хиб минувшини задля запобіження хибам будучини, — для того не ставало старому Трацькому ані смілости, ані витривалости. Від часів кріпацтва привик він до того, що всю господарську машину вели чужі, йому підвладні люди; зі школи і з практики не виніс знання основ і методи господарства, а виніс хіба доривкове[1] знання деяких подробиць, дилетантський інтерес для певних частей господарства. В тамтих часах і порядках це вистарчало, але тут, де треба було самому вести все, вглянути в кожну дрібку і цілу масу тих дрібок ненастанно держати в пам'яті, щоби все в свій час ішло в діло, а ніщо не марніло та не пропадало, — тут здібності і сили пана Трацького показались занадто малі. Правда, він щиро і чесно ставився до свого діла, старався як міг, кидався і турбувався, навіть сам не раз рук прикладав, але недостача порядку, системи і видержки у всякім ділі не допускала до повної вдачі. Запопадливий у дрібницях, він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок або тратив значні суми, мусів доплачувати і переплачувати. До своїх слуг і сусідів то раз був довірливий аж над міру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями, не маючи на те ніякого доказу, через що деморалізував їх, показував їм
- ↑ Доривковий — уривочний, випадковий.
