кого, розвідати про його обставини родинні і маєткові, і відповідно до них уладитися так, щоб ніяким світом не випустити з рук цеі золотої нитки. Старий Фавель під час довгих мандрівок по селах при кожній нагоді давав йому мудрі ради, як поступати з «ґоями». Та й сам Гава — не взяв його кат — догадливий удався. Вже тепер, хоч який молодий, він чув у собі доволі сили, щоб заткнути за пояс свойого наставника, і не раз із жалем дивився на старого Фавля, що хоч який розумний та бувалий, а все таки в шістдесятім році життя був так само бідний, як Гава в шістнадцятім.
Від Староміських жидів Гава без труду розвідав усю історію і всю обстанову старого «чіпчаря». Дізнався, що він гадає віддавати замуж доньку, розпитав усе, що йому було треба, і про того будучого зятя і вертаючи пішки до Дрогобича, старався всі ті відомості переробити в своїй голові і виробити собі ясний плян для дальшого поступування. Поперед усього важне було те, що чіпці йшли в продажі дуже добре. Гава вже не продавав їх поблизько Дрогобича; він познакомився з крамарями в Стрию, Сколім, Борині, Турці, Рудках, Комарні і продавав їм за готові гроші цілі партії по п'ять та по десять штук, беручи не по 20, а по 40 сотиків за штуку, котру крамарі продавали по 50 і по більше. Про «старі» дешеві чіпці Староміського лишилася лиш споминка, а про те «нові», жидівські чіпці йшли як у воду, так що Гава деколи не міг настарчити на замов-
