вам щотижня давати матеріял щонайменше на тридцять чіпців, а як треба буде то й на більше, і за кожний готовий чепець маю вам платити по вісім сотиків. А по році схочете мати далі зі мною діло, то добре, а ні, то ні. Думаю, що на те можете спокійно підписатися.
І Староміський справді підписався. Гава лиш стиха усміхався, радуючись з такого мудрого ґешефту. Він же ж брехав перед старим, чіпці його йшли тепер ліпше, як колинебудь уперед, особливо в гірських округах, і плата, яку йому удалось накинути на Староміського, забезпечувала йому два рази більший зиск, як досі. Живо збігав він за старим Фавлем і попросив його, щоби яко опікун за нього малолітнього підписав у нотаря контракт з Староміським.
Старий Фавель аж по колінах себе ляснув і зацмокав, коли Гава розповів йому про свій ґешефт з чіпцями, про котрий він досі і нічогісенько не чував від свойого ученика, так осторожно і крадькома вів своє діло Гава. Коли оба контракти були підписані і засвідчені нотарем, то Фавель, виходячи з канцелярії, з якимось подивом і з пошаною позирав на довгобразу, сухорляву і вертку постать свойого вихованця.
— Ну, нівроку йому! — воркотів він, — із нього певне щось велике буде! За моїх часів таких хлопців не бувало. І подумаєш, що йому ще вісімнадцять літ не минуло! Що то він покаже, як йому двадцять мине!
А Гава, сховавши за пазуху свойого халата дорогоцінні документи, що відда-
