лами, кинена Вовкуном може й зовсім припадково, розбудила в його голові цілий ряд давно леліяних думок і мрій. Аджеж він не раз думав про ґешефти з волами і укладав їх собі в голові, навіть бариші багаті рахував! Аджеж перед стрічею з Вовкуном він думав уже при нагоді сам узятися до того ґешефту. Та ба, проклятий Борислав клином вбився в його голову, в ціле його життя і запаморочив усі давні замисли. Але тепер годі! Тепер Ґава почув у тій самій хвилі, коли стояв на найвищім шпилю гори, на кам'янім кіпці граничнім, що та бориславська болячка починає швидко сходити з його душі і гоїтися, що в його нутрі прокидається давній Ґава, сільський хлопець і сільський гандляр[1]. Погляд його в якійсь нетямі завис на протилежній полонині, де паслося стадо волів і овець, а далі піднявся і зустрів серед блакитного моря невеличку темну плямку, що звільна, широкими плавними кругами колесила понад цілим крайобразом. То був здоровий гірський орел. Він довго кружляв, шукаючи добичі, плавав у повітрі з широко розпростертими крилами, зовсім не порушаючи ними, спускався вниз, немов сковзався по похилій площі, а потім нараз, махнувши сильно крильми, знов схапувався вгору і тонув у лазуровім тумані. Якась невимовна любість обняла Ґаву, коли придивлявся тому гарному, сильному птахові. Він і сам чув себе лег-
- ↑ Гандляр — торговець.
