вікном. Вставав о шостій, скоро тільки трохи розвиднілося, робив своє руштування і вип'ялившися на нього, сліпав над книжкою, притискаючи чоло до самої ґрати, аби тільки якнайбільше того Божого світла захопити. Ми з паном оба по черзі пильнували коло дверей, як ішов ключник до казні, і загоді остерігали Йоська, щоби злазив і руштування знімав, бо сидіти при вікні арештантам гостро заборонено. Та й удавалося нам завше щасливо уникати штемпу, а може й ключник мав якусь увагу на пана Журковського і не так строго нашої казні доглядав.
Та на лихо, штемп випав із іншого боку.
Окрім сторожі в коритарі[1] маємо ще одну: під вікнами в'язниці ходить шельвах — жовнір з карабіном. Має він гострий наказ доглядати, щоби арештанти в вікна не дивилися, а особливо, щоби з собою крізь вікна не розмовляли. Військове правило велить йому в разі опору навіть оружжя вживати. Щоправда, досі такого випадку не було. Треба вже було чогось дуже великого, щоби шельвах, зійшовши зі свого плацу, замельдував вахкомендантові, що з цього чи того вікна говорили або дивилися. Старші жовніри, так ті вже привикли розуміти, що, що іншого припис, а що іншого виконання, і звичайно не дуже гостро держалися припису. Не один спокійно дозволяв на всяку говірку, як то кажуть, був блят на все, інший лагідно впоминав, або просив
- ↑ Коритар — коридор.
