ма поглянув на ордонанца що стояв за ним, але той немов не чув тої бесіди, тільки крикнув:
— Predko, zlodzieju jeden z drugim, prędko![1]
Івася обхопила думка, що — «ану ж вони мене направду обзолять», — він хотів щось казати, просити, але не було часу. Арештанти вхопили його під руки і помчали з ним, мов вовки з ягнятем, щодуху до кухні.
Але Івасів страх перед обзоленням був даремний. Арештанти жартували. Вони обмили його зовсім «по-людськи» теплою водою і привели назад до сіней, де ждав ордонанц. Тільки ж Івасеві не стало через те легше. Що це значить: «цувакс»? Що то за назва і чому, защо вони так назвали його? Якою це бесідою говорили вони до себе в кухні? Він слухав, розумів деяке слово, — а що і о чім говорили, того зовсім не знав. Ануко, як йому прийдеться жити між подібними людьми, котрих бесіди він не буде розуміти… Вони можуть, хто знає, о чім говорити, — можуть змовлятися, щоб його задушити вночі, бо що то, злодії — їм все одно! А він не буде знати нічого! Холодна дрож пробігла по тілі Івася. Він вічно буде в страсі і тривозі, — він не зможе жити між такими людьми! Господи, — що станеться з ним?… Він з розуму зійде, смерть собі зробить!… Стривожена думка його не находила границь, не стрічала опори і перла в непроглядну пітьму. Івась
- ↑ Скоро, злодію один з другим, скоро!
