Цю сторінку схвалено
вався залити їх спіритусом. Думки не втихали, але мов мурашки літали по крові, штучно розпаленій, — тільки тіло нило та тліло, мов у вогні, — в голові мутилося, і маєточок, призбираний через довгі літа праці, щезав, мов сніг весною. Довжки зразу, а відтак довги ставали чимраз більші. Жінка або не знала про них, або дізнавалася аж тоді, коли приходилося стягатися з посліднього, щоби їх поплатити. Вона плакала, цілувала своїх дітей, — але мужові не казала нічого.
|
|
