Цю сторінку схвалено
нової штуки, що ніби то обертається до вибранців з тонким смаком, а направду дурить сама себе і хоче дурити нас, або вимагає від нас якихось інших нервів, ніж ті, якими наділила нас природа.
Артист.
Ścielę się do stópek jaśnie wielmożnego pana[1]. Я також не люблю цибулі ані її запаху.
Професор.
Як то? Як то? При чім тут цибуля?
Артист.
Вона не вимагає ніяких інших нервів, ані ніякого смаку.
Професор.
То ніби виходить…?
Критик.
Ніби нічого не виходить. Я мушу стати в обороні цибулі. Люблю штуку, але й цибулі не дам плювати в лице.
Заграничний політик.
Ну, певно, це ж частина твоєї національної традиції, твої святощі.
Репортер.
Пане Парафіянський, à propos[2]! Сьогодні я бачив вашого мецената, того графіка, що ви мали з ним битву під Ґрунвальдом.
Артист.
Ого! А він чого тут шукає?
