дійсність, те, що є, і таке, як є! А на правду що виходить? Він малює те, що йому подобається; малює так, як уміє, як його навчили, після старих шабльонів. Ось вам і правда, і природа, і ясність! І що таке ясність? Природа не знає ясности. Вона знає кольори і відтіни і більш нічого. Ясність, це пуста фраза зарівно в поезії, як і в малярстві. Ми хочемо бути щирі і говоримо: малюємо так, як бачимо. Не віримо в ніяку об'єктивну правду, в ніяку безоглядну ясність, а віримо тільки в свої нерви і в свою фантазію.
І в зелені коні, червоні дерева, помаранчову траву і кармінове небо.
У все те! Передаємо вам наші суб'єктивні вражіння та й годі. Більше не годен вам дати ніхто; всі інші тільки обріхують вас.
Ціла штука — брехня, але, як мовив Пушкін, «нас возвышающий обман».
Нашій штуці байдуже до того, чи ви через неї підвищитесь, чи ні. Вона — сама собі мета. Вона — скарбниця найвищого, найсубтельнішого чуття, а не підойма до підношення в гору стофунтових кльоців. Треба вже високо стояти, щоб могти розкошуватися нею.
Значить, штука для вибранців?
