Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 5. Оповідання (1956).djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


D l automne
Blessent mon coeur
D'une langueur
Monotone[1].

Жінка стояла над ним з заламаними руками і не знала, чи плакати, чи гніватися, чи посилати по лікаря.

1899 р.

 
  1. Протяжний плач осінніх скрипок крає моє серце одноманітним стогоном.