я попробую відвернути цього гуцула від його наміру?
Білий: Чортівське милосердя на нашім ринку не має ніякої ціни. Це фальшива монета, за яку не купиш нічого.
Чорний: А однако — давай поб'ємось об заклад, що я потраплю відвернути його від цього вбивства.
Білий: Пощо мені битися з тобою об заклад? Чи думаєш, що я й сам не бачу тисячі способів, якими можна би зробити це?
Чорний: Ого! Тисячі! Ану скажи хоч один!
Білий: На що простішого? В цій хвилі розриваю клявзи[1] на Шибенім, і поки він дійде до броду, в Черемоші вода прибуде так, що йому ніяким світом не буде можливим перебристи, і Мошко може спати спокійно.
Чорний: Го-го, любчику! Говориш на вітер! А добре знаєш, що цього не можеш зробити. Сам бачиш, скільки тепер гуцулів ходить по Черемоші з остями за рибою. Прорветься в тій хвилі клявза, то певно з десяток людей пожило би смерти. Як на твою економію, то це була би дуже глупа заміна: десять гуцулів за одного Мошка. Такі концепти лиши вже мені.
Білий: Стежкою з полонини йде саме Микола Мартюк, Юрів кум і приятель. А що, як я зупиню Юру ось тут на кілька мінут, дам їм зустрінутися обом, а тоді певна річ, Микола не покинеться Юри, і Юра при свідку не буде могти зробити свойого діла.
- ↑ Клявза — заставка, гатка.
