чимось не дуже твердим, тупим, гладким та слизьким. Потім посунулося попри його голі ноги широкою, гладкою й слизькою площею, викрутилося ще раз колесом у воді й посунулося вдруге попри Юрові ноги.
— Ай, Госпідку! — скрикнув Юра. — А це що таке?
Та в тій же хвилі він догадався. Юра, як і кожний гуцул, був завзятий риболов і відразу пізнав, що при його ногах в'ється велика риба.
— Мой-мой-мой! Це певно головатиця[1], — буркнув він і, не надумуючись довго, присів на почіпки, доторкаючись полами сіряка до поверхні води, і талапнув обома руками наосліп у воду. Головатиця крутилася на однім місці, мов приголомшена або затроєна. Юра лапав сюди й туди руками, замочив їх аж по лікті, але йому було байдуже. Він увесь тремтів — та вже не з холоду, не з ожиданки того страшного, що мало статися там, на другім боці ріки, — тремтів лиш одним сліпим бажанням — спіймати рибу, що так несподівано та дивно наскочила йому під ноги.
— Бідничка! Бідничка! — приговорював він до риби, мов до заблуканої овечки, що, тікаючи від ведмедя, забилася в густе
- ↑ Головатиця — найбільша й найцінніша риба, що водиться в Черемоші. Бона належить до породи лососів (Salmo Hucho), доходить звиш до 1 метра довжини й визначається тим, що з усіх галицьких гірських рік живе лише в Черемоші. Крім Черемоша, вона живе ще в гірських ріках Штирії, Тиролю та Хорватії, що з Альп ідуть до Дунаю. (Ів. Фр).
