ного з тим типом галицької гімназії, який виробився в Галичині на німецькій основі і давав, крім науки клясичних мов, також основне знання німецької мови, всесвітньої історії, природничих наук, фізики та математики, чого російські гімназії не дають ще й досі. Згадуючи про невелику бібліотеку, яку я встиг зложити ще за гімназіяльних часів (дві шафи книжок), автор говорить про якісь ощадності („сбереженія“), за які я буцім то купував книжки та журнали. Ніяких таких ощадностей в мене, що жив тими віктуалами, які привезено мені з дому, і мало що заробив приватними лекціями, не було. Грошей у мене аж до восьмої кляси, в якій я одержав стипендію, було звичайно дуже мало, а книжки я переважно одержував від товаришів за те, що вироблював письменні задачі. Я міг зробити протягом одного дня, не занедбуючи власної науки, п'ять або й більше задач на одну тему і всі так відмінні одна від другої, що вчитель не пізнавав, що це чужа, а не ученикова робота.
Що до творів російського письменства, то вони в тих часах по галицьких провінціяльних містах траплялися дуже рідко; в моїй бібліотеці був, здається, всього тільки один том поезій Хомякова. На російські твори та російські часописи тодішня шкільна власть гляділа з великим підозрінням. За одну одержану з пошти посилку кількох чисел „Московских Ведомостей“ прогнано з дрогобицької гімназії ученика Осипа Маркова, якому таким способом шкільна власть звихнула кар'єру на ціле життя.
„Прибувши до Львова, столиці краю, Іван Франко ввесь віддався літературі, не перестаючи одночасно самоосвітою доповняти своє знання у всіх галузях науки. Університетським студіям він присвячує зглядно мало часу, і для того не одержує звичайного вченого ступня. Тільки по багатьох літах, у 90-х роках, він одержав степень доктора на те, щоби мати право поставити свою кандидатуру на професора української мови та словесности в львівськім університеті. І не вважаючи на те, що тоді він уже мав за собою літературну та наукову діяльність, і як письменник і вчений заслужив собі загальне признання, катедри йому все таки не пощастило дістати тому, що цього не захотіла шовіністично настроєна польська
