стукнув тричі і відійшов від стіни, а станувши під вікном між тапчанами, тричі стукнув зап'ятком у підлогу. По хвилі відізвавсь із долу також потрійний стукіт. Дід виліз на фрамугу вікна і приложив голову щільно до ґрати, а руку висунув надвір і зараз втягнув її назад, відв'язавши з довгої, тоненької з прутів зв'язаної жердки лист, поданий йому через вікно з сусідньої келії. Зліз із вікна, підсунувся під тапчан, на якім лежали хлопці, і намацав десь у захованій щілині мотузок.
На його кінці прив'язав лист і спустив через вікно вниз до казні, що лежала безпосередньо під ним, де його також відібрано. Коли дід звивав мотузок, відізвалися знов три стуки з долини, знак що лист відібраний. Дід відповів так само трикратним стуком зап'ятка в долівку, а потім своїм клавішом стукнув тричі в стіну й аж одержавши таку саму відповідь, сів знов на своє місце і взявся до ліри. Вечірня пошта була полагоджена.
Хлопці з подивом поглядали з-під свого коца на всю ту роботу. Їм здавалося, що дід уночі відмінився, що напливаюча пітьма влила в ту велетенську постать нове життя. Його рухи були певні і бистрі, голос чистий, дзвінкий і зовсім не такий гробовий, яким говорив до них, а та жива комунікація його з арештантами в усіх кутах надала йому в їх очах принаду якоїсь таємної сили. В їх уяві снувалися сцени з маминих оповідань про старих чарівників і ті чарівники прибирали зовсім виразні риси і вид Семка Тумана.
