газета випала з його рук, а сам він, прийшовши до себе, крикнув:
— Нехай тебе всі чорти беруть з твоїми новинами, проклятий півголовку! Щастя моє, що я забезпечився на такий випадок! А тепер давай Бог ноги!..
І він, судорожно тремтячи, хопив свій малий подорожній куферок, пальто та оберрок[1] наопашки і з прокляттям вибіг із світлиці.
Всі, ще дужче здивовані й залякані, дивилися вслід за ним; тільки Ежен усміхався гіркою насмішкою, воркочучи про себе:
— Забезпечився! Ну, певно, рахунки його пересолені з на тисячу ринських. Добрий адвокат з нього буде, добра підпора суспільного порядку! Щаслива тобі дорога, підпоро, щаслива дорога!..
Маня перша отямилась трохи і вхопила газету.
— Читай же наголос, що там таке, — сказав Жан. — Та й якого чорта й куди цей ведмідь так напруго полетів? — додав він про себе.
— Хіба не знаєш, — відказав йому Ежен, — що як судно має тонути, то щурі наперед утікають?
— Слухайте, — скрикнула нараз Маня. — Ось що тут написано: Львівський суд карний пошукує академіка Евгенія К., що перед трьома тижнями щез, укравши свойому вуйкові звиш 10.000 р. Вельможний граф Д.., вуйко невдячного молодця, ложив немало на його виховання і, як чути, думав зробити його наслідником свого маєтку. Доконану крадіж відкрив
- ↑ Оберрок — сюртук.
