шлендріяні? Ні! Вже відразу заявив себе поступовцем, ворогом закоснілої рутини. Зараз завів нову адміністрацію після свого оригінального помислу, нову бухгальтерію, одним словом, новий лад, і аж тоді, устроївши все, поїхав заграницю довершувати свої студії. Не манили його Карльсбади, Мерани та Остенди, а коли й бував у них, так це тільки для порятування надрушеного працею здоров'я і для глибоко-філософічних студій над серцем людським. Плодом тих студій і була його знаменита книжка, нанизана правдивими перлами ума й таланту, говорю тут про його книжку: „Філософ у Карльсбаді, Мерані і Остенді“. Всі ми її знаємо, а нашій многонадійній молоді служить вона практичним підручником, — найкраще свідоцтво її неоціненної стійности. Але, літаючи духом у найвищих сферах думок, він рівночасно не спускав з ока практичних, життєвих інтересів своєї батьківщини. Пробуваючи зимою дома, він не дармував, але займався поважними, джереловими студіями і на їх основі написав другу неоціненну книжку: „Пропінація, її історична основа, її теперішній стан і будучий розвій“. Чи маю говорити про високі прикмети цього твору? Чи про вражіння, яке він зробив на загал публіки, ба, й на заграницю? Ні, замовчу, щоб не повторювати речей надто звісних.
Підчас хвилевої передишки, котра наступила на цім місці, пан маршалок таки повторив одну звісну річ, т. т. випорожнив чарку й кивнув Теофанові, щоб налив йому другу. Затим провадив свою річ дальше.
— Англія манила його до себе, Англія, той край найвищого духового розквіту й найбільшої практичности. Тут він довершив свої студії.
