Нічим нам тебе зайнять.
Яць там з жінкою моєю
І з маленькою сім'єю
Преприязно гомонять“.
„Кажеш: гомонять приязно?..
Але ж бо я чув виразно
Яців крик: „Рятуй!“ — рік Цап.
„Правда, — Лис рік, — як Лисиця
Вчула, що нам тра[1] проститься,
Вмліла і на землю хляп!
„Тут то Яць — здоров хай буде! —
Жбухнув їй води на груди,
Та й почав рятунку звать:
„Ой-ой-ой, рятуй, Базильку,
Моя тітка вмре за хвильку!“
Та тепер вже благодать“.
„Ну, то дякувати Богу!
Я гадав, що Яця мого
Там зо шкури хто дере“.
„Базю, чи ж тобі не стидно?
Яць прийде, лиш що не видно,
Ще й дарунків набере.
„Базю, бородатий ребе[2],
В мене просьба ось до тебе!
Бачиш, цар мені казав,
Щоб заким ще рушу з дому,
Про одну річ, нам відому,
Лист йому я написав.
