Дотеп, гарний, гладкий стиль.
Ці листи — я не хвалюся —
До смаку йому прийдуться,
В них майстерства мого шпиль!
„Вже ж я де лиш міг, небоже,
І про тебе слово гоже
Вкинути не занедбав.
І я певний, що цар тато
Ласки й чести ще багато
Більше дасть тобі, чим дав.
„Тільки будь ти все притомний[1],
Не чинися надто скромний!
Смілість виграє в війні.
Мов цареві: „На листи ті
Я дораджував Микиті,
Їх завдячив він мені“.
Як почув це Цап Базилій,
Задрижали в нім всі жили,
Аж підскочив з радощів!
Ну Микиту цілувати! —
„От тепер я буду знати,
Хто мені добра хотів!
„Друже, брате! Я мов в раю!
О, твій дотеп добре знаю!
Лев задре з утіхи хвіст!
Не минуть мене гонори,
А і край весь заговорить:
Бачте, Цап який стиліст[2].
