Дурно мучив вірних слуг!
Та зате даю їм плату:
Цапа й всю рідню патлату,
Щоб із неї дерли смух!
„А поганий той Лисюра,
Що так вибрехавсь від шнура,
Буде вийнятий спід прав:
Хто де здибле цю облуду,
Може вбить його без суду,
І не буде кари мав“.
Так то Яць і Цап Базилій
Головами наложили,
Винуваті без вини;
А хоч жертви злоби й сили,
Та проте не полишили
Й згадки доброї вони.
Особливо Цап сарака!
Ну, скажіть, яка подяка
Випала за те йому,
Що до сильних він лестився,
В царський двір він примостився,
Мав царицю за куму?
Що дворак був ордеровий[1]!
І секретар гоноровий,
В трибуналі засідав?
А проте на кпини, з жарту
Через Лисову ту карту
Душу цап'ячу віддав.
І донині цю пригоду
Хто з хрищеного народу
