Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/138

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Добрим словом ізгада?
Як хто злий з марниці[1] згине,
Чи ж не кажуть: за цапине
Покоління пропада?

А хто дметься і балює[2]
І леститься й спекулює
На нечесні бариші,
Всім любенько рад балакать! —
Чи ж по нім не будуть плакать,
Як по Цаповій душі?

 
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
 

Лис Микита в своїм замку
По обіді меду склянку
Преспокійно спорожнив,
Сів у кріслі, люльку курить,
І нічого ся не журить[3],
Зла мов зроду не чинив.

Втім почув: „Стук! стук!“ до брами.
Скочив, вибіг враз з дітками, —
„Ах, Бабай! Це ти оп'ять!
Ну, здоров, Бабаю! Що ж то,
Ти знать від царя йдеш просто?
Що ж там доброго чувать?“

„Мало доброго! — журливо
Рік Бабай, — та щедре жниво
На погані новини!
Цар присяг тобі загладу[4],

  1. Марниця — дрібниця, дурниця; з марниці — нізащо.
  2. Балює — бенкетує.
  3. Ся не журить — не журиться.
  4. Заглада — смерть, знищення.