Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/139

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Військо кличе, радить раду,
Будуть тутки за три дні!“

„Тільки всього? — каже Лис. —
Як лиш тільки, не журись,
Друже мій, старий Бабаю!
Тим погрозам ти не вір!
Я з тобою в царський двір
Ще сьогодні почвалаю.

„Вже я вибрешусь, будь певний!
Та тепер, мій любий кревний,
Прошу в хату! Вже пора
Підвечіркувать. Аж в лапах
В'єсь мені печений запах,
Що зготовила стара!“

Ось війшли, сидять, гостяться…
Лисинята стали граться.
„Бачиш, стрику, — Лис сказав, —
Мінка ловить вже курчата,
Міцько ж, бестійка[1] завзята,
Вчора утку сполював“!

„Справді, маєш чим гордиться! —
Рік Бабай. — Та й не дивниця:
В батька й діти удались!“
„Так то, так! Талант — не згірше,
Та виховання ще більше
Тут значить!“ — відмовив Лис.

„Ну, та час нам в путь спішиться!“
„Що? — аж скрикнула Лисиця, —
Ти, Микито, знов кудись?

  1. Бестійка — тваринка.