„Стрику, що тобі такого“ —
Весело рік[1] Лис до нього. —
„Тьфу, об землю лихом вдар!
Бач, що тут краси довкола!
Блиск який, тепло і воля!
Хто живий, той нині цар!
„Ой, небоже, — рік Бабай, —
Ти так надто не брикай!
Не втечеш ти кари!
Де ж пак Цапу в торбу дати
Зайця голову й послати
Це цареві в дарі!“
„Ха-ха-ха! — смієсь Микита. —
Штучка дешева й сердита!
Дуже нею я горджусь.
Трошки цар мабуть просапавсь…
Поки правди в ній долапавсь…
Та щоб карі буть — а дзусь!
„Нині хто рад жить, не схнути,
Той святим не може бути,
Як в пустині той монах.
Кожний тут держись на тузі,
Хто не хоче по заслузі
Бути другому в зубах!
„Яць скакав поперед мене,
Мов дитя новохрищене,
Мов дражнив: „Ану злови!
Аж мені так стало млісно,
Що я хап його, й незвісно,
Як він став без голови.
- ↑ Рік — сказав.
