„Подобріла Малпа зараз,
Від тих слів аж облизалась.
„Прошу сісти! Так, значить,
Ви про мене щось чували?“
„Пані, ах, які похвали
Фама[1] скрізь про вас кричить!
„А сі любі янголятка —
Ваші діточки? А татка,
Певно, дома десь нема?“
„Ох, мій пане, я вдовиця!
Та вам може б поживиться?
Зараз зладжу я сама“.
„О, спасибі, люба пані!
(А в кишках мов в барабані
Пусто, марша тне живіт!),
Їсти в вас я не посмів би!
Вашим любим словом хтів би
Ум свій, серце напоїть!“
„Бачу, друже, що ти чемний
І розумний і приємний, —
Любий гість мені такий!
Будем говорити много
Та проте поперед всього
Зараз їж мені і пий!“
„І метнулась до комірки,
Принесла аж три тарілки
М'яса, шницлів[2], ковбаси;
Перед мене все приносить,
Потім сіла та ще й просить:
„Їж! Чом більше не їси?“
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/165
Цю сторінку схвалено
