Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/184

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Крикнув Лис: „Ти грубіяне!
Думаєш, що лайка стане
Латкою на честь твою?
В лайці ти міцніший, синку,
А як хочеш поєдинку,
То почуєш, як я б'ю“.

„Ну, досить тих сварів! Годі!
Чорт зна, хто з вас прав, хто злодій!“
Вставши в трону, Цар сказав.
„Завтра рано бій останній
Вкаже, хто лихий, хто вдатний
Ось вам проба ваших прав!“

 
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
 

Рано сонечко схопилось,
У росі перлистій вмилось
І сміється, не пече…
Лис Микита ще любісько
Спить, розлягшись на все ліжко,
Втім хтось штурк його в плече.

„Гей, ти сплюху, час вставати!
Зазирає день до хати;
А ти знаєш, що за день?
Він рішить, чи до побіди
Ти дійдеш, чи смерть і біди
З бою винесеш лишень!“

Так при ліжку Лиса ставши
І його за руку взявши,
Малпа Фрузя прорекла.
Всю ту ніч вона не спала,
Все за Лисом промовляла,
Де в кого лише могла.