Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/186

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Не хибує[1]! Що ж притьмом
Бабою тобі чиниться!
Ти ще можеш похвалиться
І красою і умом!

„Вчинок твій великодушний!
Радо буду я послушний
Твоїй раді, тільки радь!“
Фрузя плеснула в долоні —
Гей, Малпи, що на вигоні
Ждали, всі гуртом біжать.

„Го-го-го, — сказав Микита, —
Тут рідня вся знакомита!
Фрузю, що ж це все значить?“
Фрузя каже: — „Не журися,
Сядь на лавці, простягнися,
А про решту тихо, цить!“

Тут нараз три Малпи злюки
Як візьмуть Микиту в руки:
Голять, миють, милом труть:
Гладко тіло все обстригли,
Потім принесли оливи
І на хвіст кудлатий ллють.

Каже Фрузя: — „Ну, Микито,
Все обстрижено, обмито,
Тільки в кудлах хвіст лишивсь:
Це на те, щоб Вовк нікуди,
Ні за крижі, ні за груди
Ні за лоб не причепивсь.

„Як на тебе він накинесь,
Ти чинись, мов з страху гинеш, —

  1. Хибує — не хватає, бракує.