Втьоки! Та не дуже квап!
А як буде Вовк вже близько,
Обваляй в пісок хвостисько,
Та й в лице йому талап!
„Буде це йому не смачно
І остудить запал значно;
Поки очі він протре,
Всядь на карк йому ти сміло,
І велике зробиш діло,
Вовка дідько забере.
„А тепер клякни[1] покірно,
Чари дам тобі, що вірно
Доведуть все до пуття:
„Іракі чо и рачіш реп,
Йирям узори рачін веп,
Яттучь цімашь ліб й анат[2]“.
„Ну, тепер вставай, мій друже,
Йди здоров, не гайся дуже,
І з побідою вертай!
Ви ж ведіть, Малпятка, Лиса
Там, де звірі всі зійшлися,
На ту толоку під гай!“
Йде дружина знакомита,
Гордо суне Лис Микита
Просто перед царський трон.
Цар уздрівши, як він вбрався,
За живіт зо сміху взявся.
„Хитрий же ти бестіон!“
