Цю сторінку схвалено
„Ой, гірка була наука!
Лис відразу взявсь до бука[1]
А прийшли на п'ятий глас[2],
Він струснув Зайця мов грушу;
Був би витряс з нього й душу,
Як би я його не спас“.
Аж ось виступив до трону,
Шоб взять Лиса в оборону,
Стрий[3] його, Борсук Бабай.
„Добре то старі казали:
Жди від ворога похвали!
Що тут наплели, гай, гай!
„І не сором вам, Неситий,
Власну ганьбу розносити,
Відгрівати давну пліснь?
А ви краще б нагадали,
Як ви з Лисом мандрували, —
То правдива, свіжа піснь.
„Вірним другом був Микита,
Але наша злість несита
Злом платить найкращу річ.
Раз ото степами йшли ви,
Голод мучив вас страшливий,
Хоч коліна власні їж!
„Аж тут чути: „Гатьта! Вісьта![4]
Іде шляхом хлоп[5] до міста,
