Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/367

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Великоможний і премудрий царю! Все те, що сказав речник людей, зводиться до двох точок. Одне те, що він покликався на Святе письмо, яким буцім то задекретована наша неволя, а друге те, що покликався на ті добродійства та услуги, яких буцім то дізнають звірі від чоловіка. Роздивімо ж за рядом обі ті точки!

— Рішуче перечу, буцім то Святе письмо декретує для звірів віковічну неволю у чоловіка. Коли там сказано, що чоловік сотворений на те, щоб володів землею, то це треба розуміти так, що він стоїть найвище в ряді Божих творів, на вершку тої драбини, на якої нижчих щаблях стоїмо ми, інші звірі. Те його володіння відноситься не лише до звірів, але до всеї природи, до рік, гір, землі, моря. Ніде не сказано, щоб володіння чоловіка над звірями було якесь інше, ніж володіння над іншими творами природи. А вже тим менше сказано там, щоб над одними звірями чоловік володів так, а над другими інакше, щоб одних держав у неволі, а других уважав за вийнятих з-під усякого права, переслідував і нищив на кожнім кроці і всякими способами. Нехай і так, що чоловік — цар природи. Але ж цар у своїм царстві повинен бути справедливий і великодушний, шанувати права кожного підданого, а не кермуватися самою лише злобою й самоволею. Царство, де панує лише неволя, безправство і війна всіх проти всіх, не може бути оперте на Святім письмі; це не царство по Божому закону, а один ненастанний злочин.

— Покликаються люди на Святе письмо, — мовив далі звірячий речник, — покличемося й ми на нього. Правда, там сказано, що чоло-