одного наложив тягар праці. І це зовсім невірно. Вони забувають, що чоловік не сам згрішив, а приведений був до гріха Гадюкою, отже звірем. І що Бог поперед нього прокляв Гадюку, а через неї й увесь звірячий рід. Адже ж у раю всі звірі жили сумирно, були ласкаві одні до одних і до чоловіка. Чи з чоловікової вини прийшла ворожнеча між звірями та ворожнеча звірів до чоловіка? І чи знають звірі, що коли б не було на те Божої волі, чоловік не міг би був сам перемогти їх панування й заволодіти землею? Повстаючи проти верховодства чоловіка, вони повстають проти того порядку, який поклав сам Бог на світі; бажаючи увільнити себе від людської переваги, вони бажають речі неможливої і противної всьому розвоєві природи.
Вислухавши таким робом оскарження й оборони, цар Соломон замкнув засідання і відложив його продовження на другий день, а послів велів гостити в своїх палатах, як і попереду.
Опинившися самі між собою, звірячі посли почали міркувати, як стоїть їх справа і що їм робити далі.
— Погано стоїть наша справа, — мовив відпоручник Коней. — Забагато провин ми звалили на чоловіка, а коли вдасться йому виправдатися хоч від деяких, то вже ми програємо.
Але відпоручник Вовків сказав:
— Що там виправдається? Як може він виправдатися від того, що само б'є в очі кожного неупередженого?
