він може найтяжче поневолений зі всіх звірів. Скільки то різних способів придумав чоловік на визискання його сили, здоров'я, життя і тіла! І під верх його бере, сідло на нього накладає й тягарі на його хребті возить, і в шлеї його запрягає, змушує тягти вози та сани. Та не досить того! А скільки то разів чоловік для власної забави гонить його і змушує бігати щосили чи то в перегонах, чи то в прогульках! Скільки то разів бідний Кінь, у шаленім бігу перескакуючи рови, плоти та інші завади, зломить ногу, хребет або скрутить карк і гине на місці! І того не досить! Чоловік зробив Коня спільником своїх найстрашніших злочинів проти нас і проти своїх же братів людей. Чи ж були би лови на грубого звіря без помочі Коней? А головно — Кінь стає до помочі чоловікові в війні проти інших людей, гине тисячами в битвах, проливає свою кров і кладе свої кості за діло, якого ані в зуб не розуміє та яке йому зовсім не цікаве. Та й цього ще не досить: чоловік любить його, поки він живий, годує його, чеше й чистить, іноді навіть цілує його морду, а проте бридиться його м'ясом, і коли він постаріється, окалічіє та не може робити, то або ще за життя виганяє його в ліс на поталу Вовкам, або по смерті викидає його тіло на жир Псам та Воронам. Ну, і скажіть же мені, відки після цього всього у того Коня така прихильність до чоловіка?
— Блискучі шори мабуть отуманили його! — мовив Цап. — Я не раз бачив, як він запряжений, вичищений, весь блискучий аж сам не знає, на яку ступити, задирає голову, озирається сам по собі, потрясає брязкальцями та
